Хоста є не просто рослиною для тіні, як її часто подають у коротких описах. Насправді це цілий рід довговічних трав’янистих багаторічників зі Східної Азії, які цінують насамперед за листя: велике, фактурне, серцеподібне, ланцетне, синювате, жовтувате, строкате, глянцеве або матове. Саме тому хоста - декоративно-листяна культура з дуже широким діапазоном форм: від мініатюр до майже гігантів.
Ще одна причина популярності хости в тому, що вона дає саду базовий зелений колір і фактуру. Там, де багато квітучих багаторічників привертають увагу яскравим спалахом кольорів, хоста має стабільність вигляду упродовж усього вегетативного сезону. Саме тому її садять у бордюрах, під кронами дерев, уздовж доріжок, у тіньових міксбордерах і навіть у контейнерах. Але майте на увазі, що на спекотному сонці й у пересушеному ґрунті хоста швидко втрачає ту красу, за яку її взагалі люблять.
Насправді більшості сортів потрібна не темрява, а легка або середня тінь, волога й нормальний ґрунт. Сині хости зазвичай краще тримають колір у легкій тіні, а жовтолисті та золотисті сорти часто потребують трохи сонця, щоби показати свій відтінок в повній красі
Якими бувають хости
Найзручніше дивитися на хости не за ботанічними тонкощами, а за їх роллю в композиції:
- мініатюрні сорти ідеальні для переднього плану, контейнерів і вузьких смуг уздовж доріжок;
- середні за розміром широколисті або хвилясті хости найуніверсальніші, бо вони підходять для більшості тіньових квітників;
- великі й гігантські хости виглядають майже як архітектурний акцент. У хорошій посадці одна велика хоста нерідко дає більше враження, ніж ціла строката компанія дрібних рослин без чіткої форми.
Колір листя грає не менш важливу роль, ніж розмір самої рослини. Сині й сизі сорти дають спокійний, холодний, дорогий вигляд і особливо гарні в напівтіні. Зелені найпластичніші й найменш вибагливі в композиціях. Жовті, лаймові та строкаті хости дають ефект світлових плям там, де сад занадто темний. А товсті, щільні листки - це не тільки питання краси, а й практики: такі хости зазвичай краще переносять певну сухість і часто менше страждають від слимаків, ніж тонколисті.
Тому хоста в саду може бути і фоном, і акцентом, і сполучною тканиною між іншими рослинами. Вона добре поєднується з папоротями, гейхерами, астильбами, медунками, бруннерами, весняними цибулинними і взагалі з усім, що любить вологу, повітряний ґрунт і не прагне випалювального сонця. Саме через це хоста так довго не виходить із моди і присутня майже у кожному українському саді.
Як цвіте хоста
Мало хто із садівників обирає хосту саме через цвітіння, адже основна перевага виду у шикарнючому листі. Але так, хоста квітує щороку, досить довго і зазвичай різними відтінками синього чи фіолетового. У більшості сортів із центру куща влітку піднімаються вертикальні квітконоси, які стають вищими за листяну подушку. На них формуються суцвіття з дзвоникоподібними або воронкоподібними квітками, найчастіше зібраними в доволі вишукані, трохи однобічні китиці.
Терміни цвітіння в хост дуже різні. Одні сорти починають у ранньому або середині літа, інші виходять пізніше, а окремі ефектні форми можуть зміщуватися ближче до другої половини сезону. Тож в колекційному саду можна підібрати хости так, щоб квітконоси не з’являлися всі разом одночасно, а йшли хвилями.
Є ціла група ароматних сортів і форм, пов’язаних із Hosta plantaginea. Саме цей вид у джерелах стабільно називають базовим ароматним видом, а вже від нього пішли хости, які цінують не лише за листя, а й за запах і великі світлі квіти. Якщо хочеться саме цвітіння, а не просто красивого листя, варто дивитися в бік Hosta plantaginea, сорти Royal Standard, хосту Guacamole, ‘Fragrant Blue’ та подібних сортів.
Може статись ситуація, що ваші хости на ділянці не квітуватимуть. Це може бути пов’язано з занадто малим кущем, адже щойно поділені рослини можуть цвісти слабше. Плюс на кількість квітконосів дуже впливають освітлення, волога і загальна сила куща. Але вже в наступному році вона щедро віддячить вам за гарний догляд пишним листям і високими яскравими квітконосами.
Залишити коментар