Оксаліс версіколор

Оксаліс версіколор: особливості вирощування вдома

Багаторічна цибулинна рослина родом із Південної Африки, яка вже давно прижилася у багатьох українських квартирах і приватних будинках. Вона утворює компактний кущик із трьох вузьких листочків, які нагадують конюшину. Цвіте ця рослина з середини літа до осені. Квіти невеликі, білого кольору, з червоним контуром на звороті пелюсток. Відкриваються вони виключно на сонці, тому в похмуру погоду виглядають ніби схованими, але все одно залишаються красивими.

Oxalis versicolor можна вирощувати як в приміщенні, так і на балконі або терасі. Важливо пам’ятати, що взимку рослину потрібно обов’язково забирати з холоду до теплого приміщення – вона не переносить заморозків. Ідеальне місце для неї – це вікна, які виходять на схід або захід, де достатньо розсіяного світла. Від північних вікон рослина може страждати через нестачу світла, а на південних – варто стежити, щоб не було надмірного прямого сонця.

Цікаво, що кімнатна кислиця у природі зростає на кам’янистих схилах і добре пристосований до умов з обмеженою вологою, що робить його досить невибагливим для домашнього утримання.

Як доглядати за оксалісом версіколор?

• Ґрунт повинен бути добре дренованим – рослина не любить застою води.
• Поливати слід помірно, чекаючи, поки верхній шар ґрунту підсохне.
• Підживлення потрібне в період активного росту – навесні та влітку, з використанням комплексних добрив для квітучих рослин.
• Проріджуйте або розділяйте цибулини навесні, щоб уникнути загущення.
• Температура влітку 18-24 °C, взимку не опускайте нижче 10 °C.

Особливості розмноження

Розмножувати оксаліс versicolor можна насінням або поділом цибулин. Насіння висівають у легкий ґрунт у весняний період, підтримуючи постійну вологість. Цибулини краще ділити навесні під час пересадки, що дозволяє не лише збільшити кількість рослин, а й підтримувати їх здоров’я.

Чи безпечно оксаліс тримати вдома?

Варто пам’ятати, що кислиця версіколор є токсичним для домашніх тварин, таких як собаки, коти та коні. Тому тримати рослину слід в недоступних для них місцях, щоб уникнути випадкового отруєння.