1
2
3
4
5
5
Сорт є листопадним колючим кущем з вузькою вертикальною кроною і належить до виду Berberis thunbergii, який походить зі Східної Азії. У природі вид росте в Японії та Китаї. У культурі його цінують за щільний габітус, зміну кольору листя та добру витривалість.
Кущ росте повільно. Доросла рослина формує вузьку крону. Висота зазвичай становить 1-1,5 м. Ширина часто дорівнює 0,4-0,6 м. Молоде листя має пурпуровий або бордовий відтінок. Восени забарвлення стає яскравішим. На пагонах є дрібні колючки. Навесні з'являються невеликі жовті квітки. Восени дозрівають червоні плоди, які довго тримаються на гілках.
Для посадки обирають сонячне місце або легку півтінь. На сонці листя тримає насиченіший колір. Ґрунт потрібен водопроникний. Кущ не любить застою води. Посадкову яму роблять ширшою за кореневу грудку. Кореневу шийку залишають на рівні ґрунту. Після посадки рослину поливають і мульчують пристовбурне коло.
Ви поливаєте кущ регулярно лише після посадки. Після вкорінення рослина переносить коротку посуху. Ви не перезволожуєте ґрунт. Навесні ви можете внести помірну дозу комплексного добрива. Обрізування проводьте напровесні. Ви видаляєте сухі, слабкі та пошкоджені пагони. Формувальне стриження сорт переносить добре. Молоді рослини в холодних регіонах бажано мульчувати на зиму.
На барбарисі інколи з'являються попелиця, павутинний кліщ і пильщик. Стан листя перевіряють у суху і спекотну погоду. Із хвороб трапляються борошниста роса, плямистості листя та іржа. Добра циркуляція повітря знижує ризик ураження. Загущення крони та застій вологи підвищують ризик хвороб.
Барбарис Тунберга цінують у міському озелененні, бо він добре переносить обрізування і забруднене повітря.
Сортові рослини розмножують вегетативно. Для цього використовують живцювання або відводки. Насіннєвий спосіб для сорту не підходить, бо сіянці не зберігають ознак материнської рослини. Живці вкорінюють у легкому вологому субстраті.
Залишити коментар