Гіпеаструм

Гіпеаструм чи амариліс: різниця й повторне цвітіння

Велика цибулина, з якої взимку виганяється товстий порожнистий квітконіс із кількома великими трубчастими квітами, у магазинах майже завжди продається під назвою амариліс. Але та рослина, що цвіте на підвіконні взимку, це гіпеаструм, а справжній амариліс, це інша рослина, яка цвіте восени.

Цю плутанину варто прояснити одразу, бо від неї залежить догляд. Гіпеаструм виганяє квітконіс за кілька тижнів після посадки цибулини, дає дві-шість великих квітів і цвіте взимку чи ранньою весною. Справжній амариліс белладонна цвіте наприкінці літа рожевими квітами на голому стеблі, ще до появи листя, і в нас його тримають рідко.

Гіпеаструм, це цибулинна рослина з родини амарилісових, якій потрібні правильна посадка й період спокою для повторного цвітіння. Нижче розберемо різницю між ним і амарилісом, як посадити цибулину, що робити після цвітіння й чому для повторного цвітіння потрібен сухий спокій.

Гіпеаструм чи амариліс: у чому різниця

Обидві рослини належать до родини амарилісових, але це різні роди з різною поведінкою.

Те, що продають як амариліс для зимового цвітіння в горщику, це гіпеаструм. Він має велику цибулину, з якої виростає товстий порожнистий квітконіс із двома-шістьма великими трубчастими квітами, цвіте взимку чи ранньою весною, а листя з'являється разом із квітами або після них. Справжній амариліс, це амариліс белладонна, або гола красуня: він цвіте наприкінці літа рожевими запашними квітами на голому стеблі, до появи листя, і росте у відкритому ґрунті в теплому кліматі.

Тож зимова кімнатна рослина з великими трубчастими квітами, це гіпеаструм, і поради з догляду за амарилісом майже завжди стосуються саме його. Знати це важливо, бо справжній амариліс цвіте в іншу пору й вирощується інакше.

Як посадити цибулину й домогтися цвітіння

Цвітіння гіпеаструма починається з правильної посадки цибулини.

Цибулину садять так, щоб над ґрунтом лишалася верхня третина чи навіть половина, у тіснуватий горщик, де до стінок залишається лише сантиметр-два, у добре дренований ґрунт. Спершу поливають дуже скупо, поки не рушить ріст, бо в мокрому ґрунті цибулина без коріння загниває. Горщик ставлять у тепле світле місце, і за шість-вісім тижнів після посадки гіпеаструм виганяє квітконіс. Високий квітконіс тягнеться до світла, тому горщик повертають, а за потреби стебло підв'язують, бо воно важке зверху.

Що робити після цвітіння

Після цвітіння починається найважливіший для наступного року етап, нарощування листя.

Коли квіти зів'януть, квітконіс зрізають, а листя лишають. Далі гіпеаструму дають яскраве світло й регулярне підживлення протягом весни й літа, бо саме тоді листя наповнює цибулину поживою для майбутнього цвітіння. Влітку рослину можна винести надвір. Якщо цей етап пропустити й не годувати листя, наступного разу гіпеаструм не зацвіте, тому період росту листя не менш важливий за саме цвітіння.

Чому гіпеаструму потрібен сухий період спокою

Повторне цвітіння гіпеаструма залежить від сухого періоду спокою наприкінці сезону.

Щоб закласти новий квітконіс, цибулині потрібно відпочити: наприкінці літа чи восени полив припиняють на вісім-десять тижнів, дають листю відмерти й тримають цибулину в прохолоді й сухості. Після такого спокою полив відновлюють, і рослина виганяє новий квітконіс. Без цього періоду гіпеаструм нарощує тільки листя, але не цвіте. Саме брак сухого спокою, це найчастіша причина, чому куплений квітучим гіпеаструм наступного року дає лише листя.

Скільки потрібно світла й води

Світло й полив у гіпеаструма змінюються за фазами розвитку.

Світло рослині потрібне яскраве весь активний період, а надто під час нарощування листя, коли цибулина набирає сили. Поливають спочатку скупо, поки не з'явиться коріння й ріст, потім регулярно під час росту й цвітіння, а на час спокою полив припиняють зовсім. Головна помилка, рясний полив одразу після посадки: у мокрому холодному ґрунті цибулина без коріння загниває.

Які бувають кольори й форми

Сорти гіпеаструма різняться кольором, розміром і будовою квітів.

Квіти бувають червоними, білими, рожевими, помаранчевими, лососевими й двоколірними зі смугами й облямівкою. Є прості й махрові форми, а також великоквіткові сорти з величезними трубами й дрібніші багатоквіткові, у яких квітконіс несе більше менших квітів. Справжній амариліс белладонна стоїть осібно з рожевими квітами восени. Вибір зводиться до розміру й кольору квітів та кількості квітконосів.

Як вибрати й вести гіпеаструм: кілька практичних порад

Кілька орієнтирів, які допоможуть домогтися й першого, і повторного цвітіння.

• Садіть цибулину так, щоб верхня частина лишалася над ґрунтом, у тіснуватий горщик. Спершу поливайте скупо, бо в мокрому ґрунті цибулина без коріння загниває.
• Дайте яскраве світло, повертайте горщик і підв'яжіть квітконіс. Високе стебло тягнеться до світла й важке зверху.
• Після цвітіння зріжте квітконіс, лишіть листя, підживлюйте й тримайте на світлі. Листя наповнює цибулину силою для наступного цвітіння.
• Для повторного цвітіння влаштуйте сухий спокій восени. Без припинення поливу на вісім-десять тижнів гіпеаструм дасть лише листя.
• Тримайте рослину подалі від тварин і дітей. Цибулина гіпеаструма отруйна, як і в інших амарилісових.
• Памʼятайте, що амариліс у магазині, це гіпеаструм. Справжній амариліс, це осіння рослина відкритого ґрунту, і догляд за нею інший.

Типові сценарії вирощування

Залежно від мети гіпеаструм ведуть по-різному.

Вигонка на зимове цвітіння. Куплену цибулину садять восени чи взимку, щоб за кілька тижнів отримати великі квіти в холодну пору, коли за вікном мало кольору.

Цикл повторного цвітіння. Після цвітіння рослину переводять у фазу листя з підживленням, потім дають сухий спокій, а після нього знову запускають у ріст, щоб вона зацвіла наступного сезону.

Справжній амариліс у теплому саду. Амариліс белладонна висаджують у відкритий ґрунт у теплому захищеному місці, де він цвіте наприкінці літа на голому стеблі, але в холодніших регіонах це рідкість.

Кольори та форми квітів

Відмінності між гіпеаструмами зводяться до кольору, розміру й будови квітів.

Квіти йдуть від червоного через рожевий, лососевий і помаранчевий до білого, часто зі смугами чи облямівкою іншого кольору. Прості форми мають один ряд пелюсток, махрові, багато рядів, а за розміром сорти діляться на великоквіткові з величезними трубами й дрібніші багатоквіткові, які дають більше менших квітів на квітконосі. Справжній амариліс белладонна цвіте рожевим восени й у кімнатній культурі трапляється рідко.

Для великих ефектних квітів беруть великоквіткові сорти гіпеаструма, для більшої кількості квітів, багатоквіткові. Червоні й білі сорти виглядають найпомітніше, а смугасті й лососеві дають м'якші поєднання. Гіпеаструм зручно тримати разом з іншими цибулинними, які цвітуть узимку на вигонці, бо цикл догляду в них схожий.

Те, що продають як амариліс для зимового цвітіння, це гіпеаструм, а справжній амариліс белладонна, це осіння рослина відкритого ґрунту. Гіпеаструм виганяє великі трубчасті квіти за кілька тижнів після посадки цибулини, яку садять верхівкою над ґрунтом і спершу поливають скупо, щоб вона не загнила. Для повторного цвітіння цибулині потрібні нарощування листя з підживленням після квітів і сухий період спокою восени, без якого рослина дає лише листя. Цибулина гіпеаструма отруйна, тому її тримають подалі від тварин і дітей, а сорти обирають за кольором і розміром квітів.