Клівія

Клівія (кафрська лілія): чому вона не цвіте і як це виправити

Клівія тримає віяло з товстих ремінних темно-зелених листків цілий рік, а наприкінці зими, коли більшість кімнатних рослин іще спить, виганяє товсту квітконіжку з парасолькою помаранчевих квітів-дзвонів. Цвіте вона саме тоді, коли за вікном сіро й холодно, і за це її й тримають.

Найчастіша скарга на клівію проста: рослина нарощує листя, а квітконіжки немає рік за роком. Причина в тому, що клівії для закладання квіток потрібен прохолодний сухий відпочинок узимку, якого в теплій квартирі вона не отримує. Без цього періоду спокою вона лишається зеленою, але не цвіте.

Клівія, це вічнозелена рослина з родини амарилісових, без цибулини, з товстим м'ясистим корінням, яке запасає воду. Нижче розберемо, чим вона відрізняється від амариліса, чому не цвіте й як це виправити, скільки їй треба світла й води, чому її не можна часто пересаджувати та чим вона небезпечна.

Що таке клівія і чим вона відрізняється від амариліса

Клівія, це вічнозелена кімнатна рослина з родини амарилісових, родом із тінистих лісів Південної Африки, відома ще як кафрська лілія.

Вона тримає товсті ремінні темно-зелені листки, складені віялом у два ряди, і має товсте м'ясисте коріння, яке запасає воду. Цибулини в неї немає, основа куща, це коротке потовщене корсневище. Наприкінці зими клівія виганяє товсту квітконіжку з парасолькою лійчастих квітів, а після цвітіння на ній зав'язуються червоно-помаранчеві ягоди, які дозрівають повільно.

Від амариліса, точніше гіпеаструма з тієї ж родини, клівія відрізняється поведінкою. Гіпеаструм має справжню цибулину й на час спокою скидає листя, а клівія лишається зеленою цілий рік і цибулини не має. Через це й догляд різний: клівія відпочиває в прохолоді, але не пересихає на голо, як цибулина, а зберігає листя.

Чому клівія не цвіте і як це виправити

Відсутність цвітіння, це найчастіша проблема з клівією, і причина в неправильній зимівлі.

Щоб закласти квіткові бруньки, клівії потрібен прохолодний сухий відпочинок: шість-вісім тижнів пізньої осені й зими при десяти-п'ятнадцяти градусах і дуже скупому поливі. У теплій квартирі цілий рік рослина такого спокою не отримує, тому нарощує листя, але квітконіжки не дає.

Виправляють це просто. На кілька тижнів клівію переносять у прохолодне місце, на засклений балкон, у нежарку кімнату чи ближче до холодного вікна, і майже не поливають. Коли з'явиться квітконіжка, рослину повертають у тепло й на світло й відновлюють полив. Кілька правил для надійного цвітіння:

• Не переставляйте горщик, коли вже з'явився бутон. Від зміни місця квітконіжка може зупинитися в рості.
• Не тримайте клівію в прохолоді надто довго після появи бутона. Інакше квітконіжка лишиться короткою й квіти розкриються майже між листям.
• Не перегодовуйте рослину азотом. Надлишок азоту жене листя на шкоду квіткам.

Скільки потрібно світла й води

Клівія родом із тіні під деревами, тому її вимоги до світла й поливу помірні.

Світло їй потрібне яскраве, але розсіяне; пряме гаряче сонце обпікає листя, тому підходять східне чи північне вікно або притінене місце. У глибокій тіні клівія живе, але цвіте слабше. Поливають її помірно, даючи верхньому шару ґрунту підсохнути між поливами, бо товсте коріння запасає воду й від перезволоження загниває. Під час прохолодного зимового відпочинку полив зводять до мінімуму.

Підживлюють клівію в період росту й після цвітіння, а на час спокою підживлення припиняють. Важливо не захоплюватися азотними добривами, бо вони стимулюють листя, а не квітки.

Чому клівію не можна часто пересаджувати

Часта пересадка, це ще одна причина, чому клівія відмовляється цвісти.

Клівія охочіше закладає квіти, коли коріння тісно заповнило горщик. У просторому горщику вона нарощує коріння й листя, а цвіте скупо, тому її тримають у тіснуватій ємності. Пересаджують клівію рідко, лише коли коріння починає випирати з горщика, і роблять це одразу після цвітіння.

До того ж м'ясисте коріння клівії не любить турбування й при пересадці легко ламається, тому зайвий раз її не чіпають. Тісний горщик і рідкі пересадки, це не нехтування рослиною, а умова її цвітіння.

Чим клівія небезпечна

Про отруйність клівії часто забувають, бо рослина має мирний вигляд.

Усі частини клівії отруйні: листя, основа куща, ягоди й насіння містять речовини того ж типу, що й інші амарилісові. Небезпечні вони для котів, собак і дітей, якщо проковтнути частину рослини, а яскраві ягоди приваблюють саме дітей. Тому клівію тримають там, де до неї не дістаються тварини й малюки, а після поділу чи обрізки миють руки.

Які бувають кольори й різновиди клівії

Різновиди клівії різняться кольором квітів і листям.

Найпоширеніша й найвитриваліша, помаранчева клівія, вона ж цвіте найнадійніше. Жовті й кремові форми трапляються рідше, ростуть повільніше й часом цвітуть скупіше, а ще бувають червонуваті та абрикосові відтінки. Окремо колекціонують широколисті та строкатолисті форми зі смугастим листям; вони повільніші, потребують доброго розсіяного світла й трохи вибагливіші. Ягоди в усіх червоно-помаранчеві й дозрівають близько року.

Як вибрати й вести клівію: кілька практичних порад

Кілька орієнтирів, які допоможуть домогтися щорічного цвітіння.

• Влаштовуйте клівії прохолодний сухий відпочинок узимку. Шість-вісім тижнів при десяти-п'ятнадцяти градусах і скупому поливі, це головна умова цвітіння.
• Не переставляйте горщик після появи бутона. Від зміни місця квітконіжка може зупинитися.
• Тримайте клівію в тіснуватому горщику. У просторій ємності вона жене листя й коріння замість квіток, тому пересаджують її лише при потребі й після цвітіння.
• Дайте яскраве розсіяне світло без прямого сонця й поливайте помірно. Гаряче сонце обпікає листя, а застій води губить м'ясисте коріння.
• Підживлюйте в період росту й уникайте надлишку азоту. Азотні добрива стимулюють листя на шкоду цвітінню.
• Тримайте рослину подалі від тварин і дітей. Усі частини клівії отруйні, а ягоди приваблюють малюків.

Типові сценарії вирощування

Залежно від умов у домі клівію ведуть по-різному.

Світле прохолодне вікно або засклений балкон. Якщо взимку там природно прохолодно, клівія отримує потрібний відпочинок сама собою й цвіте щороку без зайвих зусиль.

Тепла квартира. Тут клівію на кілька тижнів навмисне переносять у прохолодніше місце й майже не поливають, а коли з'явиться квітконіжка, повертають у тепло. Без цього маневру в теплі вона не зацвіте.

Розмноження дітками. Після цвітіння бічні пагони-дітки з власним корінням відділяють і відсаджують, отримуючи нові рослини, які зацвітають швидше, ніж вирощені з насіння.

Кольори та форми

Відмінності між клівіями зводяться до кольору квітів і типу листя.

Помаранчева клівія найвитриваліша й цвіте найнадійніше, тому з неї починають. Жовті, кремові, червонуваті та абрикосові форми дають інші відтінки, але часто ростуть повільніше й цвітуть скромніше. Широколисті й строкатолисті різновиди беруть заради листя, проте вони вибагливіші до світла й повільніші в рості.

Для надійного щорічного цвітіння розумніше почати зі звичайної помаранчевої клівії, а рідкісні кольорові й строкаті форми лишити, коли вже є досвід із доглядом. Клівію зручно тримати разом з іншими рослинами, що люблять прохолодну зимівлю, бо для них підходить той самий режим спокою.

Клівія, або кафрська лілія, це вічнозелена рослина родини амарилісових без цибулини, яка цвіте помаранчевими квітами наприкінці зими. Головна умова цвітіння, прохолодний сухий відпочинок узимку, без якого клівія нарощує листя, але не дає квітконіжки. Їй потрібні яскраве розсіяне світло без прямого сонця, помірний полив без застою води й тіснуватий горщик, бо в просторій ємності вона цвіте скупо. Окремо памʼятайте про отруйність усіх частин рослини й тримайте клівію подалі від тварин і дітей. Для початку беруть надійну помаранчеву форму, а кольорові й строкаті лишають на потім.