Блакитні гортензії

Блакитні гортензії: чому колір залежить від ґрунту і як його втримати

Блакитна гортензія, це не окремий сорт із назавжди заданим кольором, а результат того, що відбувається в ґрунті під кущем. Один і той самий кущ на кислому ґрунті дає сині суцвіття, на лужному рожеві, а між цими станами бузкові та брудно-фіолетові. Колір тут залежить не від поливу чи сонця, а від кислотності землі й доступного в ній алюмінію.

Це часто збиває з пантелику. Людина купує квітучий блакитним кущ, садить його у звичайний садовий ґрунт, а наступного року гортензія зацвітає рожевим, бо ґрунт виявився нейтральним. Колір нікуди не зник із сорту, просто рослині забракло умов, за яких пелюстки синіють.

Розібратися з блакитними гортензіями означає розібратися з ґрунтом під ними. Нижче розглянемо, чому суцвіття синіють, які гортензії взагалі здатні на це, як домогтися й утримати блакитний колір і чому кущ іноді зовсім не цвіте.

Перш ніж міняти колір куща, корисно відповісти на кілька питань:

Чому гортензія стає блакитною

Колір суцвіть великолистої гортензії залежить від двох пов'язаних речей: кислотності ґрунту й того, чи доступний рослині алюміній.

На кислому ґрунті, з кислотністю приблизно від 4,5 до 5,5, алюміній стає розчинним, коріння вбирає його, і у поєднанні з барвником пелюсток він дає синій колір. На лужному ґрунті алюміній зв'язується й лишається недоступним, тому пелюстки тримаються рожевого чи червонуватого тону. Між цими станами, на слабокислому й нейтральному ґрунті, суцвіття виходять бузковими або плямисто-фіолетовими, бо алюмінію вистачає не на всі квітки.

Звідси проста залежність: синій колір, це кислий ґрунт плюс доступний алюміній, рожевий, це лужний ґрунт без нього. Заважає синьому ще й фосфор: у ґрунті він зв'язує алюміній і не дає корінню його вбрати, тому надлишок фосфорних добрив тягне кущ до рожевого навіть на кислій землі.

Які гортензії можуть бути блакитними

Здатність міняти колір є далеко не в усіх гортензій, і це перше, на чому спотикаються новачки.

Синіти здатні лише гортензія великолиста (Hydrangea macrophylla) і близька до неї гортензія пилчаста (Hydrangea serrata). Саме їхній барвник реагує на алюміній. Гортензія волотиста цвіте білим, що з часом рожевіє, а гортензія деревовидна, як відома Annabelle, тримає білі або зеленаві суцвіття. Жодна з цих двох не синіє ні на якому ґрунті.

Тож блакитну гортензію починають із правильного виду. Якщо в саду росте волотиста чи деревовидна гортензія, підкислення ґрунту нічого не дасть, синього кольору від них не отримати. За синім кольором беруть тільки великолисту або пилчасту.

Як домогтися й утримати синій колір

Синій колір не з'являється від одного поливу, його тримають комплексом умов протягом сезону.

Ґрунт під кущем тримають кислим: садять у субстрат для гортензій чи рододендронів із верховим торфом і сосновою корою, мульчують хвоєю й корою, а поливають дощовою або м'якою водою, бо жорстка вода з-під крана поступово підлужнює землю. Окремо вносять алюміній, найчастіше у вигляді розчину сульфату алюмінію або спеціального добрива для синіх гортензій, і повторюють підживлення кілька разів за сезон.

Добриво беруть з низьким вмістом фосфору, бо фосфор зв'язує алюміній; кісткове борошно й суперфосфат під синю гортензію не вносять. Починають підкислення рано навесні, ще до того, як розкриються бутони, бо колір закладається заздалегідь. У відкритому ґрунті повний синій тон може проявитися лише за сезон або два, а в контейнері кислотність тримати простіше, тому там колір виходить швидше й рівніше. Кущ не садять упритул до бетону чи мурування, з яких у ґрунт вимивається вапно.

Які умови потрібні самій рослині

Окрім кольору, великолиста гортензія має свої вимоги до місця, без яких кущ страждає незалежно від відтінку.

За освітленням їй підходить півтінь: ранкове сонце й затінок у пекучі денні години. На відкритому полудневому сонці велике листя втрачає воду швидше, ніж коріння встигає її подати, і кущ обвисає прямо на очах. Поливу гортензії потрібно багато, бо широке м'яке листя сильно випаровує вологу, тому ґрунт тримають вологим, але без застою води, і мульчують, щоб він не пересихав.

Місце для куща шукають захищене від вітру, який обламує пагони й висушує листя. Ґрунт, окрім кислої реакції, має бути пухким, із перегноєм і добре дренованим. На важкій мокрій землі коріння загниває, на сухій кущ в'яне, тому рівна волога важлива не менше за кислотність.

Чому кущ часто не цвіте

Найчастіша скарга на великолисту гортензію, кущ нарощує листя, а суцвіть немає, і причина тут не в кольорі.

Більшість великолистих гортензій закладає квіткові бруньки на торішніх пагонах ще наприкінці літа, і ці бруньки зимують. У сувору зиму чи від пізніх весняних заморозків вони вимерзають, тому навесні кущ дає листя, але не цвіте. Це головна причина відсутності квітів у нашому кліматі.

Додає проблем неправильна обрізка. Якщо вкоротити пагони рано навесні, разом із ними зрізають і закладені квіткові бруньки. Виходів кілька: на зиму прикривати основу куща й пагони, садити гортензію в захищеному місці або брати ремонтантні сорти, що цвітуть і на молодих пагонах поточного року, тож відновлюються навіть після підмерзання торішніх бруньок.

Які сорти обрати

Для синього кольору сорт має значення не менше за ґрунт, бо не кожен кущ дає чистий синій тон.

Найкраще синіють сорти, виведені саме під цей колір: Nikko Blue, Renate Steiniger, Bodensee, плосколиста Blaumeise, а також ремонтантні Endless Summer і Bloomstruck, які до того ж надійніше цвітуть після холодної зими. Сорти з природно червоними чи насиченими малиновими суцвіттями опираються синьому й на кислому ґрунті дають мутно-фіолетовий тон, тому брати червоний сорт заради синього кольору немає сенсу. Білі сорти не синіють зовсім, бо їхні пелюстки не мають барвника, який реагує на алюміній.

Як підібрати й вести синю гортензію: кілька практичних порад

Кілька орієнтирів, які допоможуть отримати саме синій колір, а не випадковий відтінок.

• Починайте з великолистої чи пилчастої гортензії сорту, що добре синіє. На волотистій і деревовидній гортензії синього кольору не буде за жодних умов.
• Перевірте кислотність ґрунту. Якщо він нейтральний чи лужний, садіть кущ у кислу грядку або великий контейнер із субстратом для гортензій, де кислотність легше тримати під контролем.
• Вносьте сульфат алюмінію чи добриво для синіх гортензій від ранньої весни й повторюйте за сезон, а поливайте дощовою водою. Без алюмінію кущ не посиніє навіть на кислому ґрунті.
• Беріть добриво з низьким вмістом фосфору й не вносьте кісткове борошно чи суперфосфат, бо фосфор зв'язує алюміній і тягне колір до рожевого.
• У холодному саду прикривайте кущ на зиму або садіть ремонтантні сорти, інакше квіткові бруньки вимерзнуть і кущ дасть саме листя.
• Не обрізайте звичайну великолисту гортензію рано навесні. Обрізку роблять легку й після цвітіння, інакше зрізаються майбутні суцвіття.

Типові сценарії

Залежно від ґрунту й клімату синю гортензію ведуть по-різному.

Контейнер на затіненій терасі. Це найпростіший спосіб тримати синій колір, бо кислотність у горщику легко контролювати субстратом і поливом, а на зиму кущ переносять у захищене місце, де бруньки не вимерзають.

Кисла грядка з рододендронами. Гортензію садять поряд із рододендронами, азаліями й пієрісом, бо всім їм потрібен кислий ґрунт і півтінь. Підкислення під одну рослину одночасно підтримує колір сусідньої гортензії.

Перефарбування рожевого куща в синій. Якщо гортензія вже росте й цвіте рожевим, колір змінюють поступово: від ранньої весни кілька разів за сезон вносять сульфат алюмінію й підкислюють ґрунт, і повний синій тон проявляється за один-два сезони, а не одразу.

Кольори та форми суцвіть

Колір синіх гортензій, це не одна фарба, а ціла шкала, що залежить від кислотності.

На сильно кислому ґрунті з достатнім алюмінієм суцвіття виходять глибокого синього тону, на слабше кислому небесно-блакитними, а в перехідній зоні бузковими й фіолетовими. Мутно-фіолетовий колір зазвичай означає недопідкислений ґрунт, тобто роботу, доведену до половини. Червоні сорти при спробі зробити їх синіми дають саме такий нечистий тон, тому надійний синій беруть від сортів, виведених під цей колір.

За формою суцвіть гортензії діляться на кулясті та плосколисті. Кулясті несуть щільну круглу шапку з великих стерильних квіток, плосколисті дають плоский щиток, де по краю сидять великі квітки, а в центрі дрібні. Синіти однаково здатні обидві форми. Для посадки серед інших кислолюбних рослин природніше виглядають чисті блакитні й сині відтінки, а перехідні фіолетові тони сприймаються як незавершені, тому під них ґрунт підкислюють до кінця.

Синій колір гортензії, це не сорт, а стан ґрунту: кислий ґрунт із доступним алюмінієм дає синій тон, лужний рожевий, а проміжний фіолетовий. Синіти здатні лише великолиста й пилчаста гортензії, тому з волотистої чи деревовидної синього кольору не отримати. Щоб утримати колір, ґрунт тримають кислим, вносять сульфат алюмінію, поливають м'якою водою й уникають фосфору, а самому кущу дають півтінь, рівну вологу й захист від вітру. Окремо памʼятайте про вимерзання квіткових бруньок: у холодному саду гортензію прикривають або беруть ремонтантні сорти, інакше синіти буде нічому.