Вербозілля

Вербозілля: сланкий ґрунтопокрив і високі жовті свічки

Під назвою вербозілля ховаються дуже різні рослини. Одні стеляться по землі низьким килимом із круглих листочків-монеток, що вкорінюються в кожному вузлі, інші стоять прямо високими стеблами з жовтими квітами свічкою чи волоттю. Спільне в них, любов до вологи й переважно жовті квіти.

Більшість вербозіль об'єднує ще одна риса: вони розповзаються. Сланке монетчасте вербозілля вкорінюється всюди, де торкнеться землі, а високі види повзуть кореневищем убік, тому в саду за ними доводиться приглядати, щоб вони не захопили сусідів.

Вербозілля, це багаторічник із родини первоцвітих, якому потрібні волога й сонце або півтінь. Нижче розберемо, які дві групи бувають, чим монетчасте вербозілля відрізняється від високих видів, чому воно розповзається й де його застосувати.

Що таке вербозілля і які дві групи бувають

Вербозілля, відоме й під назвою лізимахія, це вологолюбний багаторічник із родини первоцвітих, і під цією назвою об'єднані досить різні рослини.

Перша група, сланкі види. Монетчасте вербозілля стелиться по землі низьким килимом із круглих листочків, схожих на монетки, і вкорінюється в кожному вузлі, що торкнувся ґрунту, а влітку вкривається дрібними жовтими квітами-чашечками. Друга група, прямостоячі види. Звичайне й крапчасте вербозілля стоять високими стеблами з жовтими квітами, зібраними свічкою чи кільцями вздовж стебла, а клетровидне вербозілля дає білі вигнуті суцвіття.

Спільне для більшості, вологолюбність і переважно жовті квіти. Тому вибір починається з того, що потрібно: низький килим чи висока вертикаль.

Чим монетчасте вербозілля відрізняється від високих видів

Різниця між сланким і прямостоячим вербозіллям визначає, для чого кожне придатне.

Монетчасте вербозілля тримається кілька сантиметрів заввишки, стелиться вшир і вкорінюється дорогою, тому його беруть як ґрунтопокривну рослину, для звисання з контейнерів і для берега водойми. Високі види виганяють стебла заввишки від шістдесяти сантиметрів до метра з жовтими квітами свічкою чи кільцями або з білими вигнутими суцвіттями, і їх садять у вологий квітник, дикий садок чи по краю ставка. Тож сланке вербозілля дає килим, а прямостояче, вертикаль і квіткові стебла.

Чому вербозілля розповзається і як це стримувати

Схильність розповзатися, це головна риса, яку варто врахувати перед посадкою.

Монетчасте вербозілля вкорінюється в кожному вузлі, що торкнувся землі, тому розтікається килимом на всі боки. Високі види, крапчасте, звичайне й клетровидне, повзуть убік товстим кореневищем і в тісному квітнику з часом витісняють сусідів. Стримують їх кількома способами: садять там, де розростання доречне, у ґрунтопокриві, на березі чи в дикому садку, обмежують бордюром чи вкопаною перепоною, а зайві пагони й поділки виривають. У контейнері монетчасте вербозілля тримати в межах найпростіше.

Які умови потрібні вербозіллю

Вербозілля невибагливе, але має чіткі переваги щодо вологи й світла.

За вологою воно любить вологий ґрунт і переносить навіть перезволоження на березі водойми, а сухої землі не любить. За світлом підходить сонце або півтінь, причому золотиста форма монетчастого вербозілля тримає яскравий колір лише на сонці, а в тіні зеленіє. Рослина зимостійка й майже не хворіє, лише молоді пагони інколи об'їдають слимаки. Тому головне для вербозілля, це волога, а решту воно переносить спокійно.

Де застосувати вербозілля

Завдяки вологолюбності й розростанню вербозілля заповнює місця, де потрібен килим або волога вертикаль.

Монетчасте вербозілля садять як ґрунтопокрив під вищими рослинами, між плитами доріжок, для звисання з контейнерів і підвісних кошиків та по краю ставка, де воно спадає до води. Високі види садять у вологий квітник, дикий чи болотний садок і на берег водойми, де вони дають жовті чи білі квіткові стебла. Обидві групи добре заповнюють вологі місця, у яких багатьом рослинам мокро.

Які кольори й форми бувають

Види вербозілля різняться кольором квітів, листям і висотою.

Монетчасте вербозілля має зелене листя, а його золотиста форма, жовтувато-лаймове, яскраве на сонці. Звичайне й крапчасте вербозілля цвітуть жовтим свічкою чи кільцями, клетровидне дає білі вигнуті односторонні суцвіття, схожі на шию гусака, а пурпуролисті форми несуть темні бордові стебла. Тож більшість вербозіль жовті, але є й білі та бордові варіанти.

Як підібрати вербозілля: кілька практичних порад

Кілька орієнтирів, які допоможуть посадити вербозілля туди, де воно вдасться, і не дати йому захопити квітник.

• Садіть вербозілля у вологий ґрунт. Сухої землі більшість видів не любить, а перезволоження на березі переносить добре.
• Для золотистого монетчастого вербозілля обирайте сонце. У тіні його листя зеленіє, і сенс золотистої форми втрачається.
• Зважайте на розростання. Садіть вербозілля там, де воно може розповзатися, або обмежуйте бордюром чи контейнером, бо в тісному квітнику воно витісняє сусідів.
• Використовуйте монетчасте вербозілля як ґрунтопокрив, але виривайте його звідти, де воно зайве. Воно вкорінюється всюди, де торкнеться землі.
• Для берега водойми беріть саме вербозілля. Воно переносить вологі ноги, які гублять багато інших рослин.
• Раз на кілька років діліть або обмежуйте високі види. Так ви тримаєте їхнє кореневище в межах.

Типові сценарії посадки

Залежно від виду вербозілля садять по-різному.

Ґрунтопокрив і контейнер. Монетчасте вербозілля, надто золотисту форму, садять як низький килим під вищими рослинами, між плитами чи для звисання з контейнера, де воно швидко закриває поверхню.

Берег водойми. Вербозілля садять на вологий край ставка чи струмка, де воно переносить перезволоження, а сланкі форми спадають до самої води.

Вологий або дикий квітник. Високі види з жовтими чи білими квітковими стеблами садять у вологий квітник чи дикий садок, де їхнє розростання не заважає, а навпаки, заповнює простір.

Кольори та форми

Відмінності між вербозіллями зводяться до кольору квітів, листя й висоти.

Монетчасте вербозілля дає зелений або золотисто-лаймовий килим із дрібними жовтими квітами, звичайне й крапчасте, високі жовті квіткові стебла, клетровидне, білі вигнуті суцвіття, а пурпуролисті форми, темні бордові стебла. Золотиста форма тримає колір лише на сонці. Для яскравого килима беруть золотисте монетчасте вербозілля, для вертикалі, високі жовтоквіткові види, а біле клетровидне й бордові форми, як акцент іншого кольору.

Сланке вербозілля природно виглядає біля води й у ґрунтопокриві, а високі види, у вологому дикому квітнику. Поєднують його з іншими вологолюбними рослинами й прибережними видами, добираючи їх під ту саму вологість, і пам'ятають про схильність вербозілля розповзатися.

Вербозілля, або лізимахія, це вологолюбний багаторічник родини первоцвітих, який буває двох типів: сланке монетчасте вербозілля для ґрунтопокриву, контейнерів і берега водойми та високі види з жовтими чи білими квітковими стеблами для вологого квітника. Більшість вербозіль цвіте жовтим, любить вологу й помітно розповзається, тому його садять там, де розростання доречне, або обмежують бордюром чи контейнером. Золотистій формі для кольору потрібне сонце, а для берега водойми вербозілля підходить тим, що переносить перезволоження. Якщо дати йому вологу й тримати розростання під контролем, вербозілля швидко заповнює вологі місця в саду.