Акація

Акація: яку рослину так звуть, медонос, поросль і колючки

У травні біла акація вкривається пониклими китицями білих квітів, і від дерева тягне густим солодким запахом, а між гілками гуде безліч бджіл. Це найвідоміший наш медонос: акацієвий мед збирають саме з цих квітів, а цвітіння триває лише два-три тижні.

Дерево, яке в нас звуть акацією, це робінія, прибулець із Північної Америки, що прижився так міцно, ніби ріс тут завжди. Воно тримається на сухих схилах, пустирях і вздовж доріг, де інші дерева гинуть, і розповзається кореневою порослю на всі боки. Молоді гілки в нього вкриті гострими колючками, а насіння й кора отруйні.

Акація, це не дерево для тісного двору. Вона швидка й невибаглива, цінна як медонос і джерело міцної деревини, але агресивна порослю й вважається інвазивною. Нижче розберемо, яку рослину звуть акацією, чим біла акація відрізняється від жовтої та мімози, чому вона так легко росте, чим корисна й чим небезпечна.

Яку рослину в нас звуть акацією

Під словом акація в нас ховається відразу кілька різних рослин, і це перше, у чому варто розібратися.

Найчастіше акацією звуть білу акацію, тобто робінію псевдоакацію (Robinia pseudoacacia) з родини бобових, родом із Північної Америки. Це те саме високе дерево з білими запашними китицями й колючками, що росте чи не на кожному пустирі. Жовтою акацією називають зовсім іншу рослину, карагану деревовидну (Caragana arborescens), невисокий кущ із жовтими квітами. А мімоза, ті пухнасті жовті кульки, що продають ранньою весною, це справжня акація (рід Acacia), теплолюбна й до нашого відкритого ґрунту непридатна.

Тож із ботанічного боку звична нам акація, це не справжня акація, а робінія. Знати, про яку саме рослину йдеться, важливо: у них різна зимостійкість і різний догляд.

Чим біла акація відрізняється від жовтої та мімози

Три рослини під спільною народною назвою поводяться по-різному.

Біла акація, це дерево заввишки до двадцяти-двадцяти п'яти метрів із пониклими китицями білих запашних квітів, парноперистим листям і колючками на молодих гілках. Вона зимостійка, дає мед і сильно пускає кореневу поросль. Жовта акація, карагана, це кущ заввишки два-чотири метри з жовтими квітами в травні; вона теж зимостійка, але куди стриманіша в розростанні, тому з неї роблять живоплоти й вітроломи. Мімоза, або справжня акація срібляста, тримає вічнозелене листя й розпускає пухнасті жовті суцвіття наприкінці зими, але морозу вона не переносить і росте лише в найтепліших регіонах чи в оранжереї.

Розрізнити їх просто: білі запашні китиці з колючками, це біла акація; жовтий кущ, це жовта акація; пухнасті жовті кульки наприкінці зими, це мімоза.

Чому акація так легко росте і де приживається

Невибагливість білої акації закладена в її коренях у прямому й переносному значенні.

Росте вона швидко, любить сонце, переносить посуху й тримається на бідному, піщаному, сухому та порушеному ґрунті, де багато дерев не виживає. Як бобова рослина, акація має на корінні бульбочки з бактеріями, які засвоюють азот із повітря, тому вона збагачує азотом навіть виснажену землю й не потребує родючого ґрунту. Через це вона першою заселяє пустирі, схили й піски.

Саме ця здатність приживатися будь-де й зробила білу акацію такою поширеною, а заодно й інвазивною: те, що допомагає їй закріплюватися на бідних землях, дозволяє захоплювати й чужі.

Чим акація корисна

Попри проблемний характер, біла акація має кілька рис, заради яких її садять свідомо.

Передусім це медонос. Акацієвий мед, світлий і такий, що довго не засцукровується, збирають саме з її квітів, а коротке рясне цвітіння дає сильний медозбір за два-три тижні. Друга цінність, деревина: вона дуже тверда, щільна й стійка до гниття, тому з неї роблять стовпчики, кілки й дрова, і в землі вона тримається довго.

Корисна акація й на бідних землях. Завдяки азотфіксації вона покращує виснажений ґрунт, а посухостійкість і стійкість до забруднення роблять її придатною для закріплення сухих схилів і пісків від розмивання та для посадок на важких міських ділянках. Ці плюси розкриваються там, де її схильність розповзатися нікому не шкодить.

Чим акація небезпечна

Зворотний бік невибагливості акації, це її агресивність і отруйність.

Розмножується вона і самосівом, і кореневою порослю, яка йде далеко від стовбура, тому акація розповзається на поля, схили й сусідні ділянки, відростає після зрізання й витісняє місцеві рослини. Вивести її важко, і саме тому її відносять до інвазивних видів. До цього додаються гострі колючки на молодих гілках, через які дерево не садять упритул до доріжок і майданчиків.

Окремо варто памʼятати про отруйність. Кора, насіння й листя білої акації містять отруйні речовини, небезпечні передусім для коней, а також для людей, якщо з'їсти кору чи насіння; їстівними вважаються лише квіти. Стара деревина до того ж стає ламкою й обламується у бурю, тому за дорослим деревом біля житла доводиться стежити.

Які бувають сорти й форми акації

Для саду й вулиці виведено форми, що позбавлені найгірших рис дикої акації.

Серед сортів робінії поширена куляста форма (Umbraculifera), яку прищеплюють на штамб: вона без колючок, майже не цвіте й не дає кореневої порослі, тому її садять на вулицях і у дворах як компактне округле деревце. Сорт Frisia вирізняється жовто-золотистим листям, росте повільніше за дику форму й менш агресивний. Є й рожевоквіткові форми, споріднені з робінією, але вони слабше пахнуть і дають менше меду. Жовту акацію, карагану, беруть для живоплотів і вітроломів, а її плакучу форму, як поодинокий акцент.

Як підібрати акацію: кілька практичних порад

Кілька орієнтирів, які допоможуть отримати користь і не нажити заростей.

• Не садіть дику білу акацію на малій ділянці й біля сусідів. Вона розповзається порослю й самосівом, і вивести її потім складно.
• Для двору беріть щеплені форми, кулясту без колючок або золотистий сорт Frisia. Вони не дають кореневої порослі від підщепи й майже не засівають ділянку.
• Садіть акацію на сонці й не покращуйте під неї ґрунт. Вона тримається на бідній сухій землі й сама збагачує її азотом, тому удобрення зайве.
• Колючі форми тримайте подалі від доріжок і дитячих майданчиків. Колючки на молодих гілках гострі й легко ранять.
• Зважайте на отруйність біля пасовищ і дітей. Кора й насіння небезпечні передусім для коней, тому місце для дерева підбирають з огляду на тих, хто має до нього доступ.
• Дику білу акацію садіть лише там, де її розростання не завадить. Для меду чи закріплення схилу беріть її на велику відкриту ділянку, а не у двір.

Типові сценарії посадки

Залежно від мети акацію садять у різних формах і місцях.

Медоносна посадка на великій ділянці. Дику білу акацію садять заради акацієвого меду там, де є простір і де поросль із самосівом нікому не заважають, бо коротке рясне цвітіння дає сильний медозбір.

Закріплення сухого схилу чи піску. На бідних осипних ґрунтах акація приживається швидко, тримає землю корінням і збагачує її азотом, тому її садять для відновлення таких ділянок, миряючись із розростанням.

Вуличне або дворове дерево. Тут беруть щеплену кулясту форму без колючок: вона компактна, не дає порослі й не засіває двір, тому підходить для обмеженого простору біля житла.

Форми, кольори та різновиди

Відмінності між акаціями зводяться до кольору квітів, листя й форми крони.

За кольором квітів дика біла акація дає білі запашні китиці, з яких і збирають мед, рожевоквіткові форми пахнуть слабше й для меду менш цінні, а жовті квіти, це вже інші рослини, жовта акація й мімоза. За листям розрізняють звичайну зелену форму й золотистий сорт Frisia. За формою крони, високе розлоге дерево дикої акації, щеплену кулясту форму й плакучі варіанти, а ще колючу дику форму та щеплені форми без колючок.

Для відкритих просторів, медозбору й закріплення земель доречна дика біла акація, для вулиць і дворів, щеплена куляста форма без колючок і поросли, а золотистий і рожевоквітковий варіанти беруть як поодинокий акцент. Жовту акацію тримають окремо, переважно у живоплотах і вітроломах.

Акація, яку в нас звуть білою, це робінія з родини бобових: швидка, посухостійка, зимостійка, цінна як медонос і джерело твердої деревини, що до того ж збагачує бідний ґрунт азотом. Її головні мінуси, агресивна коренева поросль із самосівом, через які вона стала інвазивною, гострі колючки й отруйні кора з насінням. Для двору беруть щеплені форми без колючок і порослі, а дику білу акацію садять лише на великих відкритих ділянках заради меду чи закріплення схилів. Жовта акація й мімоза, це інші рослини, тому при виборі спершу визначаються, про яку саме акацію йдеться.