Клен
Клен: види, посадка і використання в саду
Клен — одне з небагатьох листяних дерев, яке однаково цікаве і навесні, коли розпускається з'їжджене листя, і влітку у щільній кроні, і восени, коли одні види стають жовтими, інші — яскраво-червоними або помаранчевими. Але «клен» — це дуже широке поняття. У роді Acer понад 100 видів, і між кленом гостролистим, що росте вздовж доріг, і японським кленом пальчастим у контейнері на терасі — прірва у вимогах, поведінці і результаті.
На практиці плутанина з кленами виникає часто. Люди купують «японський клен» і садять його на відкрите сонячне місце, не знаючи, що він підгоряє від прямих променів. Або беруть клен сріблястий і не підозрюють, що він за 10 років виросте до 15 м і підніме бруківку поверхневим корінням. Вид і сорт визначають усе — від розміру і форми до зимостійкості і вимог до ґрунту.
Декоративні клени переживають виразне зростання інтересу в садівництві: карликові і повільноростучі форми японського клена, клен Гіннали з осіннім забарвленням, клен дланевидний у контейнерах — усе це з'явилось у масовому продажу відносно недавно. І саме тому питань із доглядом і вибором місця стало більше.
Які клени підходять для садової ділянки
Клен гостролистий (Acer platanoides) і клен польовий (A. campestre) — найпоширеніші види у нашому кліматі. Обидва невибагливі, морозостійкі, добре переносять обрізку і придатні для живоплотів, алей і великих ділянок. Але для невеликого саду вони надто великі: гостролистий виростає до 20–25 м і дає щільну поверхневу кореневу систему, яка з роками ускладнює будь-які посадки поруч.
Клен Гіннали (A. ginnala, або A. tataricum subsp. ginnala) — один із найзручніших видів для приватних садів. Виростає до 4–6 м, має дрібне листя, що восени набуває насиченого червоного кольору, і ненав'язливо вписується у середні за розміром ділянки. Стійкий до морозів, не дуже вимогливий до ґрунту і добре піддається формуванню.
Клен сріблястий (A. saccharinum) і клен ясенелистий (A. negundo) — часто помилково вважають «безпечними» через їхню поширеність. Насправді обидва дуже швидко ростуть, дають масивну поверхневу кореневу систему і з часом стають некерованими на невеликій ділянці. Клен ясенелистий ще й агресивно самосіється і у деяких регіонах вважається інвазивним.
Японський клен: окремий розмову
Японський клен (A. palmatum і його підвид A. japonicum) — найбільш обговорюваний і найбільш капризний серед декоративних видів. У природі він росте у підліску японських лісів, де отримує розсіяне світло, рівномірну вологість і захист від різких перепадів. Перенесений у відкритий сад середньої смуги, він стикається з прямим сонцем, морозами і сухим повітрям — і реагує на це опіками листя і підмерзанням кінчиків пагонів.
Водночас при правильно підібраному місці — захищений від вітру куточок із легкою тінню в полуденні години, помірно кислий добре дренований ґрунт і достатня вологість — японський клен росте роками без проблем. Його карликові і повільноростучі сорти придатні для контейнерів, рокаріїв і невеликих ділянок. Просто умови для нього підбирають уважніше, ніж для більшості листяних.
Осіннє забарвлення: від чого воно залежить
Яскравість осіннього забарвлення клена залежить від кількох чинників одночасно, і не всі з них можна контролювати. Вид і сорт — головний фактор: клен Гіннали і японський клен дають насичений червоний і помаранчевий колір, клен гостролистий — жовтий, клен сріблястий — часто блідо-жовтий без виразності.
Погодні умови восени суттєво впливають на насиченість. Найяскравіше листя виходить при поєднанні теплих сонячних днів і прохолодних ночей нижче +10°C. Якщо осінь рівна і тепла без перепадів — кольори менш насичені. Якщо одразу вдарили заморозки — листя буріє без яскравої фази. Це не хвороба рослини і не помилка при догляді.
Ґрунт теж відіграє роль. Помірно кислий ґрунт (pH 5,5–6,5) дає кращий колір у японського клена, ніж лужний. На перезволоженому або дуже бідному ґрунті кольори слабші незалежно від погоди. Нестача фосфору і калію в ґрунті восени також знижує яскравість — тому осіннє підживлення фосфорно-калійними добривами у серпні дає помітний ефект.
Чому клен не червоніє або жовтіє рівно
Якщо клен, який мав бути яскраво-червоним, дає бляклий жовтий або одразу коричневий колір — найчастіша причина не у догляді, а у виборі сорту. Деякі сорти японського клена з пурпурним літнім листям дають більш стриманий колір восени саме через те, що антоціани у них активні цілий сезон і не накопичуються різко в осінній фазі. Сорти із зеленим літнім листям зазвичай дають яскравіший осінній колір. Це варто враховувати при виборі.
Умови для нормального росту
Більшість кленів невибагливі до ґрунту — ростуть на суглинках, супісках і навіть на кам'янистих схилах. Виняток — клен японський і клен червоний (A. rubrum): вони краще ростуть на помірно кислих ґрунтах і погано переносять лужне середовище. Вапнування ґрунту під ними дає хлороз листя і уповільнення росту.
Застій вологи погано переносять майже всі клени. Коренева система у них поверхнева або середньої глибини, і при постійному перезволоженні виникають грибкові ураження коренів. Найстійкіший до перезволоження — клен сріблястий, який у природі росте вздовж річок. Найвразливіший — японський клен.
Освітлення: великі клени добре ростуть на сонці. Японський і клен Гіннали краще почуваються при 4–5 годинах прямого сонця з легким притіненням у найспекотніші години. При повній тіні крона рідшає, а осіннє забарвлення стає менш виразним.
Посадка і перші роки догляду
Клени садять навесні або на початку осені. Весняна посадка краща для японського клена і інших вибагливих форм: рослина встигає повноцінно вкоренитись до зими. Осіння посадка підходить для морозостійких видів — гостролистого, Гіннали, польового.
Яма готується з урахуванням кореневої системи: глибиною і шириною приблизно в 1,5 рази більшою за кореневий ком. На дно важкого ґрунту кладуть дренаж. Коренева шийка залишається на рівні ґрунту — заглиблення небажане для більшості видів. Після посадки мульчують корою або перегноєм шаром 7–10 см, але без притулення до кореневої шийки.
У перший рік полив регулярний — особливо в спеку. Японський клен поливають частіше за великолистяні види: його листя більше випаровує і швидше реагує на пересихання. Якщо листя в'яне у спеку після обіду і відновлюється вранці — це нормально при +30°C. Якщо листя не відновлюється до ранку і починає сохнути по краях — потрібен більш регулярний полив і мульчування.
Підживлення кленів
Навесні при розгортанні листя вносять азотовмісне добриво або комплексне з рівними частками NPK. Влітку — помірне підживлення для підтримки росту. У серпні азот припиняють і переходять на фосфорно-калійні добрива: це сприяє визріванню пагонів і яскравішому осінньому забарвленню. Для японського клена і кислолюбних форм добрива вибирають без вапна у складі.
Практичні поради при виборі та догляді
Визначтеся з розміром дорослої рослини до посадки. Клен гостролистий через 20 років займе 10–12 м у діаметрі крони і підніме все поруч своїм корінням. Якщо ділянка невелика — вибирайте клен Гіннали, польовий або карликові форми японського клена. Розмір дорослого дерева завжди зазначений у описі сорту.
Для японського клена шукайте місце з захистом від полуденного сонця і вітру. Східна або північно-східна орієнтація, захист від будівлі або щільного кущового бордюру з заходу і півдня — оптимальні умови. На відкритому місці без захисту листя обгорає по краях уже в червні.
Не обрізайте клени навесні при русі соку. Якщо обрізати гілки у березні-квітні, рослина «плаче» — виділяє сік у великій кількості. Це не вбиває її, але послаблює. Обрізають або восени після листопаду, або в кінці червня-липні, коли ріст уповільнився.
При покупці японського клена перевіряйте зимостійкість сорту. Частина сортів A. palmatum розрахована на зони USDA 6–7, що відповідає теплим регіонам України. У Харкові чи Полтаві в малосніжну зиму такий сорт підмерзатиме щороку. Шукайте сорти із позначкою зони 5 або запитуйте продавця про реальний досвід зимування конкретного сорту у вашому регіоні.
Не саджайте великорослі клени поруч із фундаментом і трубами. Поверхнева коренева система кленів здатна пошкоджувати м'які покриття, бруківку і дрібно закладені комунікації. Мінімальна відстань від будівлі для великих видів — 5–7 м.
Мульчуйте японські клени і залишайте мульчу на зиму. Шар кори 10–12 см навколо куща захищає кореневу систему від промерзання, яке для японського клена небезпечніше, ніж мороз для крони. Прибирати мульчу навесні не обов'язково — вона поступово розкладається і збагачує ґрунт.
Типові сценарії використання в саду
Одиничне дерево для осіннього ефекту. Клен Гіннали або клен червоний на тлі вічнозелених хвойних — один із найефектніших варіантів осінньої композиції в саду. Хвойні зберігають зелений або сизий колір, а клен на їхньому тлі набуває максимальної яскравості. Висаджують кленом на 3–4 м від хвойних, щоб не затінювати їх після розростання.
Японський клен у контейнері на терасі. Карликові сорти типу 'Crimson Queen' або 'Dissectum' у великому контейнері (від 40–50 л) добре ростуть на відкритому повітрі з весни по осінь. На зиму контейнер переносять у прохолодне місце з температурою від -5 до +5°C або закопують у ґрунт разом із горщиком і вкривають. У теплій квартирі японський клен зимувати не може: йому потрібен справжній холодний спокій.
Живопліт із клена польового. Клен польовий добре переносить стрижку і формування, дає щільну крону і залишається некрупним при регулярному підтриманні. Висаджують із кроком 50–60 см, стрижуть двічі на сезон — наприкінці травня і в серпні. За 4–5 років формується непрозорий бордюр заввишки 1,5–2 м.
Форми і сортові групи: що де краще
Пурпурнолисті форми клена гостролистого — 'Crimson King', 'Royal Red', 'Schwedleri' — дають темно-бордове або червоно-пурпурне листя з весни до осені. Вони великі (до 15–20 м), але ефектні як солітери або в алейних посадках. На сонці колір насиченіший, у тіні пурпур слабшає і переходить у зелено-коричневий.
Строкаті форми — клен гостролистий 'Drummondii' із білою облямівкою на листках або ясенелистий 'Flamingo' із рожево-білими молодими пагонами. Строкатість найяскравіша на ранніх пагонах: у спеку нові прирости зеленішають. Обидва великі і вимагають простору.
Дланевидні японські клени з різьбленим листям — сорти групи 'Dissectum' — ростуть повільно і формують куполоподібну форму заввишки 1–2 м за 10 років. Вони найкраще виглядають поруч із водою або великим каменем, де їхня ажурна крона відображається або контрастує з матеріалом. Вимагають захищеного місця і помірно кислого ґрунту.
Клен Гіннали в природній або формованій кулі — один із найнадійніших варіантів для осінньої палітри. Якщо не стригти, він набуває форми широкого кущоподібного дерева з кількома стовбурами. При стрижці формується компактніше. Колір восени — від яскраво-помаранчевого до насиченого червоного залежно від погоди і місця посадки.
Клен у саду — це завжди рішення на десятиліття, і правильне рішення залежить від конкретного виду і сорту. Великі листяні клени дають тінь і осінній колір, але потребують простору і врахування кореневої системи. Японські клени і клен Гіннали підходять для менших ділянок, але вимагають більш уважного підходу до місця посадки і умов зимування. Найпоширеніша помилка — вибирати рослину за виглядом на фото без урахування кінцевого розміру і зимостійкості конкретного сорту для конкретного регіону. Якщо ці два параметри враховані від початку — клен стає однією з найбільш вдячних рослин у саду.